Огляд статті M.A. Martínez-Vázquez, G. Vázquez-Elizondo, J.A. González-González та співавт. «Ефективність спазмолітичних засобів поодинці або у комбінації при лікуванні синдрому подразненого кишечника: систематичний огляд та мета-аналіз», 2012

Синдром подразненого кишечника (СПК) є поширеним функціональним захворюванням травного тракту, яке характеризується рецидивуючим болем у животі, здуттям живота та розладами стільця. Патофізіологія СПК дотепер остаточно не з’ясована, але основними патогенетичними чинниками цього стану вважають підвищення больової чутливості та порушення моторної функції тонкого і товстого кишечника.

Спазмолітики зменшують асоційований із СПК біль за рахунок пригнічення скоротливості стінки кишечника і протидіють розладам стільця, збільшуючи час транзиту хімусу по товстому кишківнику. Даний систематичний огляд та мета-аналіз мав на меті узагальнити наявні дані щодо застосування спазмолітиків для лікування СПК як поодинці, так і у комбінації. До остаточного аналізу було включено 23 публікації, які описували застосування спазмолітиків у 2585 пацієнтів.

Загальна оцінка ефективності лікування, проведена у дослідженнях самими пацієнтами, виявила перевагу усіх спазмолітиків над плацебо або відсутністю лікування, але достовірності досягла лише перевага для альверину/симетикону та отилонію. Аналогічно, виражене зменшення болю у животі порівняно з плацебо було зафіксовано також для цих двох препаратів.

Вплив спазмолітиків на відчуття розтягнення/здуття живота у дослідженнях описувався рідко, однак у тих публікаціях, де звертали увагу на цей показник, спостерігалася стійка тенденція до переваги спазмолітиків над плацебо, тобто, здатності спазмолітичної терапії зменшувати розтягнення/здуття живота..

Спазмолітики усіх класів були безпечними, що підтвердили і самі дослідження, і їх мета-аналізи.

Прийняття рішень у клінічній практиці потребує відповідей на конкретні питання. З цією метою у наш час
послуговуються доказовою базою, причому якісною доказовою базою, яка відповідає сучасним вимогам до
клінічних досліджень (оцінка за шкалою Jadad ≥3). У дослідженнях спазмолітичних препаратів, проведених до 1995 р., використовуються різні критерії СПК на розсуд авторів, що унеможливлює порівняння та узагальнення результатів цих досліджень.

Відповідно до отриманих у даному мета-аналізі даних, достовірне покращення загального стану пацієнтів з

Рис. 1. Достовірні сприятливі зміни на тлі лікування
СПК спазмолітиками

СПК забезпечували лише альверин/симетикон (відношення шансів (ВШ) 1,76; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,18-2,61)) та отилоній (ВШ 2,03; 95% ДІ 1,49-2,77). Достовірне зменшення абдомінального болю відзначалося для тих самих двох спазмолітиків: альверину/симетикону (ВШ 1,48; 95% ДІ 1,00-2,19) та отилонію (ВШ 1,83; 95% ДІ 1,43-2,34) (рис. 1). Комбінація пінаверію/симетикону забезпечувала зменшення здуття, більш виражене, ніж монотерапія пінаверієм.

Рис. 1. Достовірні сприятливі зміни на тлі лікування
СПК спазмолітиками

Важливим показником при прийнятті клінічних рішень є NNT – number needed to treat, кількість пацієнтів, яку
необхідно пролікувати для того, щоб точно досягти результату у одного із них. Мета-аналізи свідчать, що для

Рис. 2. Ефективність спазмолітиків за показником NNT

препаратів, що використовуються при СПК, цей показник значно варіює і становить від 4 до 20, а для спазмолітиків – від 3 до 25. Відповідно до отриманих у цьому мета-аналізі результатів, спазмолітиками з найнижчим NNT, тобто, найбільш дієвими засобами за критерієм загального покращення стану є отилоній (NNT = 7) та альверин/симетикон (NNT = 8).
Ті ж препарати були найефективнішими за критерієм зменшення інтенсивності болю: для отилонію NNT становила 7, а для альверину/симетикону – 11 (рис. 2). Слід зауважити, що показники NNT, отримані у мета-аналізах, слід оцінювати з обережністю, оскільки вони дуже залежать від вихідного ризику пацієнтів, тому можуть значно відрізнятися у різних дослідженнях залежно від критеріїв включення.

Рис. 2. Ефективність спазмолітиків за показником NNT