Огляд статті L. Bueno, C. Beaufrand, V. Theodorou та M.-C. Andro-Delestrain «Вплив симетикону та альверину на стрес-індуковані зміни проникності стінки товстого кишечника та її чутливості у щурів: сприятливий ефект комбінації». 2013

Синдром подразненого кишечника (СПК) являє собою функціональний шлунково-кишковий розлад, який характеризується абдомінальним болем, здуттям живота, збільшеною вісцеральною чутливістю та змінами стільця за відсутності органічної причини перелічених симптомів.

Посилене сприйняття вісцерального болю часто асоціюється з місцевою гіперчутливістю кишечника до розтягнення та стійким запаленням низької інтенсивності. Гіперчутливість до розтягнення пов’язана із підвищеною проникністю стінки кишечника, яка може сприяти розвитку локального запалення та, відповідно, підвищеної чутливості закінчень чутливих нервів. Зазвичай, терапевтичний підхід до СПК передбачає симптоматичну терапію і ґрунтується на застосуванні класичних спазмолітиків, як альверину, іноді – у поєднанні із засобом місцевої дії на кшталт симетикону.

Альверину цитрат інгібує захоплення гладком’язовими клітинами кальцію, модулюючи тонус гладких м’язів. В експериментальних моделях було також продемонстровано, що альверин має антиноціцептивні властивості, імовірно, опосередковані антагоністичним впливом на серотонінові рецептори типу 5-HT1A. Симетикон зменшує газоутворення та спричинене ним здуття живота, знижує інтенсивність післяопераційного болю та диспепсії. Комбінація альверину/симетикону усуває симптоми СПК, зокрема, знижує інтенсивність болю та покращує загальне самопочуття.

Дане дослідження передбачало експеримент на щурах, покликаний виявити вплив симетикону на проникність стінки кишечника та пов’язану із нею гіперчутливість товстої кишки, а також порівняти вплив альверину і симетикону окремо із впливом комбінації цих двох діючих речовин при вісцеральному болю.

Було з’ясовано, що при застосуванні у дозі 100 мг/кг симетикон достовірно зменшував штучно індуковане
підвищення проникності стінки кишечника через 6 год після застосування. У випадку введення більшої дози

Рис. 1. Вплив симетикону у різних дозах на проникність кишечної стінки.

(200 мг/кг) зменшення проникності стінки кишечника зберігалося і через 24 год (рис. 1). Оральне застосування симетикону у дозі 200 мг/кг також достовірно зменшувало стрес-індуковану вісцеральну гіперчутливість у відповідь на розтягнення товстого кишечника.

Рис. 1. Вплив симетикону у різних дозах на проникність кишечної стінки.

Що стосується альверину, його пероральне
застосування у дозі 10 мг/кг достовірно
зменшувало кількість абдомінальних
скорочень при розтягненні кишечника на
1,2 мл (з 33,9±3,5 скорочень до 21,1±2,2
скорочень за 5 хв). Зменшення кількості
скорочень спостерігалося і при розтягненні кишечника на 0,8 мл, хоча і не було таким вираженим.

Поєднання альверину цитрату у дозі 7 мг/кг з симетиконом у дозі 100 мг/кг достовірно зменшувало

Рис. 2. Зменшення кількості скорочень кишечника у відповідь на розтягнення: синергізм альверину та симетикону.

гіперчутливість товстого кишечника до розтягнення (рис. 2).

Рис. 2. Зменшення кількості скорочень кишечника у відповідь на розтягнення: синергізм альверину та симетикону.

Слід зауважити, що при окремому застосуванні цих препаратів дані дози не викликали такого ефекту, тобто, альверину та симетикону притаманна синергетична дія, яка забезпечувала повне усунення штучно індукованого розтягненням кишечника вісцерального болю. Наведені дози альверину та симетикону з урахуванням метаболічного коефіцієнту відповідають дозам цих речовин у препараті Метеоспазміл.